Тема: Соціологія особистості. Що таке ідентичність?

План

1.Соціологія особистості.
2.Що таке ідентичність?

1.Соціологія особистості.

Основним елементом суспільства, будь-якої форми соціальності є людина. Оскільки особистість є продуктом соціуму, то особливе місце серед соціально-психологічних дисциплін посідає соціологія особистості.

Соціологія особистості — це галузь соціології, яка вивчає особистість як об'єкт і суб'єкт соціальних відносин крізь призму суспільно-історичного прогресу, ціннісних суспільних систем, взаємозв'язків особи і соціальних спільнот.

Об'єктом даної галузі є соціальний суб'єкт, зокрема людина й особистість, а предметом — соціальна сутність людини та закони становлення і змін особистості у процесі життя.

Особистість є об'єктом вивчення багатьох гуманітарних дисциплін — філософії, психології, антропології, соціології та ін. Специфіка соціологічного підходу до особистості полягає в тому, що соціологія намагається дослідити людину як найважливіший елемент суспільного життя, виділити її соціальні характеристики, визначити весь спектр її взаємодії з суспільством, з соціальними спільнотами, з іншими індивідами. Інакше кажучи, у соціології особистість розглядається не як продукт природи, а передусім як сукупність суспільних відносин, продукт суспільства Особлива увага у соціології особистості приділяється дослідженням взаємозв'язків параметрів соціальних структур та особистісних якостей людей у відповідних соціальних групах. Без дослідження системи особистості, без вивчення процесів, які охоплюють повсякденні міжособистісні відносини, неможливо зрозуміти соціальні процеси, які управляють складними структурами суспільств.

Для розкриття поняття особистості потрібно розмежувати його з близькими за змістом поняттями "людина", "індивід", "індивідуальність".

Поняття «індивід» вживається щодо окремо взятого представника людського роду, якому властиві неповторні й унікальні природні і соціальні якості, представлені не в усій родовій повноті та яскравості. Тобто в кожному конкретному індивіді представлені далеко не всі можливі прояви родових якостей людини. Тому ми не можемо прямо і безпосередньо переносити всі характеристики роду на індивіда, і навпаки.

Поняття «особа» характеризує певні реальні якості людського індивіда. Тому поза індивідом особи не існує. Але це не означає, що риси індивіда є рисами особи; такі характеристики індивіда, як зріст, колір волосся, вага, особливості, наприклад форма носу, на особу переносити не можна.

Якщо людська особа усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги, вона стає людською особистістю — самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею. Коли ж це усвідомлення сягає розуміння, що внаслідок унікальності та неповторності особистості існує дещо таке, що здатна зробити лише вона (бо більше такої особистості немає, не було й не буде) і прагне це виконати будь-що, людська особистість набуває рис індивідуальності.

Поняття «індивідуальність» може викликати (і викликає) асоціації з індивідуалізмом, і для таких асоціацій є певні підстави.

Людина	Особлива розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших живих істот, що посідає певне місце в сукупності живих організмів
Індивід	Одиничний представник роду і стоїть в ряду таких понять: рід — вид — індивід
Особа	Суб’єкт та об’єкт соціальних стосунків; зосередження всіх якостей людини
Особистість	Людська особа, що усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги
Індивідуальність	Особистість, яка внаслідок усвідомлення своєї неповторності розуміє, що дещо в цьому житті може зробити лише вона, і прагне це реалізувати

Насправді ж індивідуальність не може сформуватися без самоусвідомлення, без виокремлення себе з-поміж інших людей, без певної внутрішньої зосередженості. Але це не означає і не передбачає людської самоізоляції. Навпаки, усвідомлюючи свою незамінність, індивідуальність, людина усвідомлює і свою цілковиту ідентичність з іншими людьми, адже зрозуміти свою унікальність можна лише через порівняння з іншими людьми. Мірою відповідальності людської індивідуальності стає вселюдськість, усвідомлення своїх життєвих здійснень як загальнолюдських або як здійснень, які щось змінюють у стані людства в певному змістовому значенні: коли чогось досягає якась окрема індивідуальність, то це демонструє можливості людства або людини як родової істоти.

Особа — людина, яка має історично зумовлений ступінь розвитку, користується правами, наданими суспільством, та виконує обов’язки, які на неї покладено.

Особа формується під впливом:

1) індивідуальних вроджених властивостей;
2) соціального середовища, що впливає на людину.

Із появою держави та владної сфери відносин соціальна категорія «особа» набуває політичного змісту і перетворюється на категорії «підданий» або «громадянин».

Громадянин — людина, яка належить до певної територіальної спільноти — міста, країни тощо. Ця приналежність є формально юридично оформленою. Як член певного соціуму, громадянин має певні права та обов’язки щодо цього соціуму і підпорядковується певним (прийнятим в громаді) нормам і законам.

Громадянськість — це політична позиція громадянина стосовно процесів, що відбуваються в суспільстві та державі. Відносини суспільства з державою стають дієвими, якщо суспільство можна назвати громадянським, тобто здатним «забезпечити реальну участь громадян в управлінському процесі та контроль з їхнього боку за діяльністю держави».

2.Що таке ідентичність?

Сучасна соціальна психологія широко застосовує поняття «ідентичність». Ідентичність може бути індивідуальна і колективна. Індивідуальна ідентичність може мати кілька вимірів і бути комплексною (етнічною, гендерною, професійною, релігійною, соціальною тощо).

Самовизначення - усвідомлення людиною своєї соціальної сутності, свого місця в суспільстві; це особистісна здатність людини бути вільною та готовність брати на себе відповідальність за здійснюваний вибір.

Ідентифікація - процес емоційного та/або свідомого самоототожнення людини з іншою людиною, групою людей, засвоєння цінностей і норм тієї спільноти, до якої вона належить чи прагне належати.

Самоідентифікація - одна з потреб людини, що усвідомлює себе частиною групи, по-перше, активно прагнути до самовираження, а по-друге, оцінювати свою поведінку відповідно до власних ціннісних орієнтирів.

Ідентичність - динамічна, мінлива конструкція, яку людина формує впродовж усього життя. Деякі елементи ідентичності є порівняно сталими, наприклад фізичні характеристики індивіда, етнокультурне походження. Втім, більшість складових ідентичності є змінними. За певних життєвих обставин деякі елементи втрачають свою актуальність для людини, їм на зміну приходять інші. Свобода вибору у формуванні власної ідентичності є засадничою умовою дотримання прав людини. Кожен індивід має право змінювати й моделювати складові своєї ідентичності задля формування стійких зв’язків із навколишнім світом, набуття нового досвіду та ознайомлення з надбаннями інших соціальних груп і культур.

Американський соціолог Чед Гордон запропонував п’ять видів ідентичності:

1) статева ідентичність — гендерна ідентифікація людини;

2) етнічна ідентичність — ідентифікація людини як члена расової, релігійної, національної спільноти або мовної групи, субкультури тощо;

3) ідентичність членства, яка базується на участі людини в різних суспільних групах та організаціях — формальних і неформальних;

4) політична ідентичність — ідентифікація людини з певною політичною групою (ліберал, демократ, радикал тощо);

5) ідентичність за родом занять — ідентифікація людини з певними видами трудової діяльності як у домашньому господарстві, так і поза ним.

Наша ідентичність має змінний характер, вона не є сталою, а розвивається протягом усього життя в процесі спілкування, навчання, взаємовідносин. Ідентичність залежить від особистого вибору. Ми робимо свій вибір, спираючись на власний досвід, особисту гідність і совість.

Гідність і совість — це моральні якості людини, які стали загальнолюдськими цінностями. Людина сама регулює свої дії та вчинки, незалежно від зовнішніх факторів впливу, керуючись внутрішніми установками. Така людина глибоко усвідомлює саму себе, а свої вчинки свідомо підпорядковує нормам моралі та вимогам людяності, вона співпереживає, співчуває, співрадіє.

Совість — характерне для людини психологічне явище. Це усвідомлення особистістю своїх обов’язків і відповідальності перед людьми. Це самооцінка й самоконтроль власної поведінки. Совість є внутрішнім регулятором людських вчинків.

Совісті обов’язково притаманний вольовий момент. Совість велить, змушує робити певним чином і тим самим надає певну цінність судженням і почуттям. Совість регулює всі напрями поведінки, особливо в суперечливих людських ситуаціях, у процесі внутрішньої боротьби між добрими і злими намірами, мотивами, цілями. Совість не виникає раптово й не зникає безслідно, а поступово формується в процесі життя й діяльності людини, прогресуючи чи деградуючи.

Гідність належить людині від народження, вона не відчужується й не передається, не залежить від матеріального та психічного стану, це як свого роду «кредит довіри», який дає людині можливість розвиватися і вдосконалюватися. Особиста гідність вимірюється позитивними характеристиками, як-от щирість, відданість, хоробрість, відповідальність, доброзичливість, помірність, уважність тощо. Вона визначає статус людини у суспільстві, соціальний авторитет, що формується з роками у процесі співжиття й спілкування. Останнє може бути втрачене дуже легко, а зароблено неймовірними зусиллями та конкретними вчинками.

Особиста гідність є суспільно-моральною цінністю. Це те, що людина має, поважає й цінує в собі, вона є потребою позитивної самооцінки своїх вчинків, самоповаги та гордості за себе.

Поняття гідності дуже тісно взаємопов’язане з поняттям честі. За допомогою честі й гідності визначається моральність і окремої людини, і колективу, і суспільства загалом. 

Гідність — це моральне ставлення до самого/самої себе, внутрішнє визнання, с амоповага, а честь — зовнішнє визнання, оцінка дій, діяльності людини з боку інших.

Значимість людини піднімається або зменшується залежно від того, наскільки моральні цінності стали для неї правилами, увійшли в її внутрішній світ. Людина, що володіє позитивними моральними якостями, стає цінністю в очах інших людей та своїх власних очах. На цих оцінках ґрунтується самосвідомість людини й визначається її ідентичність.

В Україні проблема національної ідентичності має свої особливості, зумовлені передусім тривалим періодом бездержавності, перебуванням територій сучасної України під контролем різних імперій і державних утворень, тривалою мовно-культурною асиміляцією українського населення. Українська національна ідентичність перебуває на стадії становлення та проходить етап, який розвинені європейські держави-нації пережили в період модерну. Визначальною умовою формування національної ідентичності є позитивне сприйняття громадянами своєї нації, країни, держави. Як свідчать соціологічні дослідження, позитивною тенденцією формування української національної ідентичності можна вважати те, що більшість українців пишаються своєю країною, вважають себе патріотами, попри всі соціально-економічні проблеми свого буття.

Цікаві відео до лекції

• Тест для самоперевірки