Тема: Самореалізація людини.
План
1.Життєві цінності
2.Самореалізація та особистий розвиток
3.Мобільність і адаптивність
1. Життєві цінності
Особистість у суспільстві постійно контактує з іншими особистостями, що вимагає від неї здійснення певних, відповідних до ситуації дій. Процес засвоєння людиною соціальних норм і духовних цінностей, що надає їй змогу успішно функціонувати в суспільстві, називають соціалізацією. Під час соціалізації людина засвоює цінності суспільства та спільнот, до яких вона належить.
Цінності суттєво відрізняються від потреб та інтересів, які також притаманні людині (зверніть увагу на схему). Наприклад, під час Другої світової війни люди, ризикуючи життям, усупереч своїм потребам та інтересам, рятували єврейські сім’ї від нацистів, керуючись своїми моральними цінностями. Здатність на самопожертви задля порятунку інших є однією із цінностей, притаманних високоморальній людині.
Цінності, які людина засвоює в процесі соціалізації, — це те, як суспільство ставиться до різних явищ та об’єктів і розуміє їх позитивне чи негативне значення для людини. Становлення цінностей відбувається під час оцінювання — усвідомлення людиною позитивного або негативного значення будь-яких явищ або об’єктів, ідей або вчинків. Цінності є тим, на що людина орієнтується у своїй діяльності.
Хоча різні людські спільноти можуть мати протилежне ставлення до одних і тих самих предметів та явищ і таким чином нести зовсім різні цінності, є серед них і однакові для всього людства. Однією з таких цінностей є здоров’я.
Здоров’я — це функціональний стан організму людини, який забезпечує тривале життя, фізичну та розумову працездатність, високий рівень самопочуття, соціальну активність.
Самореалізація — реалізація потенціалу особистості в суспільстві.
Адаптивність — здатність пристосовуватися до різних умов.
Мобільність — здатність змінювати своє положення задля досягнення найкращих можливих умов.
Піраміда потреб Маслоу
Американський психолог Абрагам Маслоу створив концепцію мотивації поведінки людини, згідно з якою центральним напрямом розвитку особистості є прагнення людини самоактуалізації, тобто прагнення самовираження і самовдосконалення. Графічно її зображують у вигляді піраміди, що має сім рівнів, на кожному з яких розміщено набір людських потреб. Задоволення потреб вищого рівня можливе лише за умови задоволення потреб нижчого. Нові потреби (і цілі) виникають за таким самим принципом — після досягнення цілей попереднього рівня.
Усвідомлення людиною своєї особистості, своїх талантів та особливостей, належності до різних груп і спільнот, визначення кола інтересів дозволяє їй обрати особисто важливі для неї цінності й визначити життєві пріоритети.
Потреби, інтереси й цінності людини перебувають у взаємозв’язку.
2. Самореалізація та особистий розвиток
Іншою з важливих загальнолюдських цінностей є самореалізація людини в житті.
Її суть полягає в тому, щоб знайти таке застосування своїм талантам і здібностям, яке б дозволяло людині задовольняти свої потреби й відчувати себе щасливою. Способи досягнення цього кожна людина обирає собі сама, залежно від цінностей, пріоритетів та можливостей. Проте варто пам’ятати, що самореалізація неможлива без самовдосконалення, розвитку своїх здібностей, праці над собою. Навіть за відсутності конкретних життєвих цілей набуття різноманітних навичок не є зайвим, тому що людина ніколи не може повністю передбачити, що саме їй знадобиться в майбутньому.
Встановлення життєвих цілей є складним процесом і вимагає глибокого осмислення себе та свого становища, що потребує багато часу й певних життєвих обставин. Тому зміна життєвих цілей і пріоритетів є цілком нормальним явищем. Проте й бездіяльність і відмова від спроб зрозуміти себе та світ навколо майже ніколи не приводить до позитивного результату.
Самореалізація, як і повноцінне життя загалом, неможливі поза суспільством. Більшість напрямів самореалізації, які визначають у психології (професійна, соціальна, творча), передбачають активне спілкування особистості із суспільством, реакцію останнього на дії людини. Обмін думками та ідеями з іншими людьми, аналіз їхньої реакції та власне спілкування збагачують людський досвід, розширюють світогляд і загалом корисні для саморозвитку.
Крім усвідомлення власних талантів і здібностей, для успішної самореалізації вкрай важливою є наявність належних умов для особистого розвитку. У більшості випадків людина, основні потреби якої задоволені (сон, безпека, їжа, здоров’я, спілкування), має набагато кращі можливості для втілення в життя своїх планів, ніж та, що таких умов не має. Тому для людини є важливою можливість визначати ті життєві обставини, які вона не здатна змінити, і ті, на які вона має можливість вплинути. Це допомагає усвідомити можливості для самореалізації, продумати шлях для досягнення своїх цілей. До незмінних обставин варто пристосовуватися, або по можливості уникати їх, якщо вони несприятливі. Що стосується тих обставин, на які людина здатна вплинути, то тут важливе розуміння того, чи є це доречним. Зусилля й час, витрачені на зміну обставин, не завжди варті результату.
Професійна самореалізація — досягнення вагомих успіхів в обраній сфері трудової діяльності. Зокрема, може виражатися в обійманні бажаної посади, виконання приносять задоволення професійних обов’язків.
Соціальна самореалізація — досягнення успішності у взаєминах у суспільстві, причому саме в такій кількості і якості, які приносять відчуття щастя людині, а не обмежуються мірками, встановлюваними соціумом. Наприклад, людина може відчувати глибоке задоволення від своїх дій, надаючи добровільну допомогу сиротам у дитячому будинку. У той же час, така волонтерська діяльність для деяких членів суспільства може здаватися марною тратою часу і сил.
Самореалізація для жінок часто трактується як істинним, природно закладеним призначенням представниць слабкої статі. Успішне здійснення жінкою потенціалу: зустріти свою любов, створити сім’ю, відбутися як мати, для більшості жінок — це необхідний компонент для того, щоб почуватися щасливою особистістю.
Творча самореалізація — це розкриття талантів не тільки в сфері мистецтва та творчості, але й успішне застосування своїх здібностей і знань в науковій діяльності. Досягти видимих успіхів, зробити видатне відкриття, створити геніальний шедевр — життєво важлива мета творчих натур.
3. Мобільність і адаптивність
Оскільки людське життя непередбачуване й будь-яке прогнозування завжди містить похибку, людина має бути здатною швидко адаптуватися до нових обставин і бути мобільною. Це допомагає ефективно діяти в майже будь-яких ситуаціях.
Вдале поєднання в різних життєвих обставинах цих двох умінь може значно розширити можливості людини.
Для цього необхідно вміти критично оцінювати себе та своє середовище, розуміти переваги та недоліки кожного вибору в конкретній ситуації: що краще — пристосуватися до умов чи залишити місце для дії?
Дослідники, що працюють у сфері соціології, розрізняють вертикальну та горизонтальну мобільність. Вертикальна — зміна індивідом позиції в суспільстві з менш цінної (із точки зору суспільства) на більш цінну (або навпаки). Зазвичай більш цінна позиція передбачає більші престиж, фінансові можливості, повагу самого суспільства. Горизонтальна мобільність — це переміщення індивіда у просторі зі збереженням своєї позиції в суспільстві. Якщо статус теж змінюється, то це називають міграцією.
Адаптивність — це здатність людини пристосовуватися до мінливих обставин. Адаптивність висловлює інтелектуальні якості людини, завдяки яким індивід здатен змінювати напрямок своїх думок і всю свою інтелектуальну діяльність відповідно до поставлених завдань та умов їх розв’язання. Адаптивність відбувається на трьох рівнях — біологічному, соціальному і психологічному.
Креативність (лат. creatio — «створення») — творча, новаторська діяльність; термін, яким окреслено «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять до структури обдарованості як незалежний фактор». Фактично креатив — це синонім слова «творчість».
Креативне мислення — це революційне і творче мислення, що носить конструктивний характер.
Мистецтво самореалізації — це здатність усвідомити і реалізувати свій особистий потенціал, спроможність жити динамічно і натхненно, рости, розвиватись, удосконалюватися, рухатись уперед, ставити перед собою амбітні цілі й досягати їх, долаючи перепони, знаходячи оптимальні рішення для себе й оточення. Діяльність, особистість, самореалізація — речі, які нерозривно пов’язані між собою. Без одного не буде іншого. Якщо не уявляєте, чим вам слід було б займатися, значить, ви не мали можливості виявити себе, розкрити свою справжню природу.