Тема: Соціалізація особистості. Молодь як специфічна соціально-демографічна спільнота.

План

1.Соціалізація особистості.
2.Соціологія молоді

1.Соціологія особистості.

У своєму житті людина перебуває в постійних зв’язках і комунікації. Хтось більше впливає на неї, хтось менше, але кожен залишає свій певний відбиток. За статистикою, людина віком до тридцяти років знайома з понад 700 особами. Склавши перелік своїх знайомих, ви напевно здивуєтеся, адже кількість людей, яким ви потискали руку хоча б раз у житті, сягне більш як декілька сотень. У кожної людини ви чогось постійно навчаєтесь, навіть не усвідомлюючи цього. Таке навчання й визначає входження людини в культуру, тобто її соціалізацію.

Соціалізація — це процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, що дозволяють їй бути повноправним членом суспільства. Цей процес відзначається становленням особистості, поступовим засвоєнням нею вимог суспільства. Соціалізацією називають становлення власного «Я» шляхом набуття нею навичок адекватно реагувати на вимоги соціального середовища, навчання виконувати соціальні ролі й соціально взаємодіяти. Тобто саме соціалізація перетворює біологічного індивіда на соціальну істоту.

Люди пов’язані між собою не лише природними та родинними зв’язками, а й соціальними відносинами, зокрема такими, як виробничі, економічні, політичні, правові, моральні, релігійні, соціально-групові тощо. Соціальність є виявом людини і становить сукупність якостей, що постійно розвиваються та поступово перетворюють біологічну істоту на культурну людину. Поняття соціальності означає початок розуму, мислення, самопізнання й самосвідомості. Соціальність дозволяє людині виявляти індивідуальну творчість, еволюціонувати.

У ході соціалізації людина з біологічної істоти перетворюється на соціальну. Соціальне середовище відіграє в цьому процесі вирішальну роль. Соціалізація дає можливість спілкуватися за допомогою ролей, забезпечує збереження самого суспільства: прищеплює новим громадянам загальноприйняті цінності, зразки поведінки.

Соціалізація життя людини має етапи, або фази. Психолог Ерік Еріксон запропонував такий умовний поділ періодів соціалізації людини: немовля, раннє, дитинство, вік гри, шкільний вік, юність, молодість, дорослість, зрілий вік або старість.

Етапи соціалізації	Характеристика етапу
Немовля	Головне завдання — сформувати в немовляти несвідоме почуття «базової довіри» до зовнішнього світу
Раннє дитинство	У дитини формується почуття автономії та особистої само- цінності або, навпаки, сорому
Вік гри (приблизно від 5 до 7 років)	Формуються почуття ініціативи. Вирішальним чинником є групова гра, яка надає дитині можливість приміряти до себе різні ролі
Шкільний вік	Формуються почуття підприємливості та ефективності, здатність домагатися поставленої мети
Молодість	Характеризується появою потреби і здатності до інтимної психологічної близькості з іншою людиною, включаючи сексуальну. Незадоволення цих потреб призводить до почуття самотності та ізоляції
Дорослість	Містить насамперед творчу діяльність та відчуття продуктивності; вони виявляються не лише у праці, а й у турботі про інших, включаючи нащадків, потребі передати свій досвід
Зрілий вік, або старість	Характеризується почуттям задоволеності, виконаного обов’язку, повноти життя; у негативному варіанті виникають відчай та розчарування

Соціалізація неможлива, якщо відсутні постійні зв’язки індивіда з іншими людьми. Особливо важливі ці контакти в ранньому віці. Відомі випадки, коли діти через різні обставини були обмежені в можливості спілкуватися з іншими людьми. Це завдавало невиправної шкоди розвитку дитини.

Уже в перші місяці життя дитини, коли встановлюються її стосунки з матір’ю та батьком, або тими, хто був поряд із нею, а потім з іншими близькими людьми, розпочинається процес первинної соціалізації особистості. Узагалі вважають, що до трьох років формування якостей особистості й навчання конкретних видів діяльності відбувається найбільш легко та швидко. Так, формування мови відбувається до 3 років, пластики рухів — до 6—8 років, математичних здібностей — до 10 років. При цьому значну роль у пізнанні дитиною світу дорослих відіграють рольові ігри — у будівельників, продавців, лікарів, пожежників тощо. У спілкуванні з дорослими та під час ігор відбуваються самопізнання і формування особистості дитини.

Приблизно у 8—9 років дитина переходить до ігор за правилами, тобто вона вже має сформовані уявлення про справедливість, рівну участь у спілкуванні тощо. Це стає основою для усвідомлення моральних норм і цінностей, поширених у суспільстві, де дитина розвивається. До 18—25 років людина здебільшого досягає вершини свого формування як соціальної істоти, соціалізація якої приблизно на 80% уже відбулася.

У своєму подальшому житті на етапах зрілості й старості соціалізація особистості відбувається шляхом прагнення людини самореалізації в межах різноманітних соціальних ролей — підлеглого або керівника, чоловіка або дружини, батька або матері, дідуся або бабусі тощо. Однак усе це відбувається на тій основі, що була закладена в дитинстві, отроцтві та юнацтві.

Однак потрібно пам’ятати, що, як визначено в науці, у розвитку людини кожна стадія є цінною й не може бути відсутньою.

Головну роль у здійсненні соціалізації за сучасних умов, на думку більшості дослідників, відіграють такі соціальні інститути, як сім’я, школа, однолітки та засоби масової інформації (мас-медіа). На початковому етапі соціалізаціїї величезну роль відіграє сім’я. Вихователями дитини є батьки. У сім’ї цілеспрямована соціалізація поєднується зі спонтанною шляхом наслідування дитиною поведінки своїх батьків. Інколи між цими формами виникає конфлікт, коли батьки вимагають від дитини робити те, чого самі в повсякденному житті не дотримуються. Найчастіше під час протистояння слова і вчинку перемагає те, що на цьому етапі розвитку зрозуміліше для сприйняття дитини, тобто вчинок. Правильні вчинки прищеплюються поступово, через повторення й закріплення необхідного в різних ситуаціях.

У підлітковому віці неабиякий вплив на соціалізацію особистості мають однолітки. У спілкуванні з ними індивід опановує новий вид соціальних відносин — рівного з рівним. При цьому в групах однолітків також формується ієрархія, з’являються лідери, але цей соціальний досвід для людини відрізняється від отриманого в сім’ї та школі. У більшості нормальних груп однолітків стосунки формуються на основі взаємної згоди, а не залежності.

2.Соціологія молоді

Ювентологія (наука про різноманітні особливості молоді) — складова сучасної науки про людину.

Соціологія молоді — галузь соціології, яка досліджує соціально-демографічну спільність суспільства, що перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає стан сімейної та позасімейної соціалізації, інтерналізації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, ролей, статусу.

Згідно з найпоширенішою точкою зору віковими межами молоді вважається період від 16 до 30 років.

Багато дослідників вважає, що юність — це статус з невизначеною провідною лінією, яка відповідно зумовлює й невизначену, безладну поведінку. Період юності охоплює вікові межі від 11—12 до 18 років. У західних джерелах використовують й інші дефініції щодо визначення молодіжного віку. Найбільш уживаний термін «тінейджер» — юнаки і дівчата віком від 13 до 19 років.

Останнім часом загострилося чимало молодіжних проблем, серед яких найголовнішими є:

— низький рівень життя, безробіття і значна економічна та соціальна залежність від батьків; — шлюбно-сімейні проблеми (високий рівень розлучень, сімейних конфліктів); — низька народжуваність — вже протягом трьох з половиною десятиліть в Україні зберігається рівень народжуваності, який не забезпечує навіть відтворення поколінь; — матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов; — поганий стан здоров'я і зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція); — втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму.

Культура (від лат. cultura — обробіток, виховання, освіта, розвиток, шанування) — історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, у їхніх взаєминах, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях.

Культура — це багаторівнева система. Виділяють світову та національну культури, до того ж кожна з цих культур поділяється на матеріальну і духовну.

Культура поділяється на певні види, які всі між собою тісно пов’язані. Головне завдання культури — всебічний розвиток людини, регулювання її поведінки і вчинків на основі формування цінностей і моральних норм.

Вступаючи в доросле життя, молодій людині треба засвоїти те, що було створено попередніми поколіннями, дізнатися і сприйняти усталені норми суспільного життя.

Субкультура — культурна спільнота, що належить до культури всього суспільства, але водночас має характерні специфічні риси, що відрізняють її від основної культури та інших субкультур.

Контркультура — у широкому значенні напрям розвитку культури, що протистоїть «офіційній» традиційній культурі, у вузькому — форма протесту проти культури «батьків», що виникла в США в 1960—1970 рр.

Почасти це пов’язано з притаманною віком критичністю, уявленням, що «історія починається з нас». Позначається і те, що молодь за своєю природою націлена на перетворення, створення нового.

Загалом, світоглядні позиції є, швидше, виявом прагнення молодого покоління довести собі і дорослим, що вони також чогось варті в цьому житті, це проблема пошуку ідеалу.

Молодіжні субкультури та їх базова типологізація

Вид	Характеристика	Проблеми
Репери та хіп-хопери	Людина-репер не лише займається спортом (що вже добре), вона виявляє себе творчо. А прояв таланту завжди сприяє зростанню особистості. Це величезний плюс	Серед представників угруповання «Ганста» культивується агресивний стиль поведінки. Вони прагнуть володіти вогнепальною зброєю, оскільки вважають, що світ жорстокий і захистити себе вони здатні самі. Вони не визнають нікого і ніщо вище за себе
Готи	Зазвичай ці молоді люди шукають натхнення, а значить, вони творчі люди. Захоплення цією субкультурою — це спосіб накопичити енергію. Аїхній вигляд заперечує порожнечу нічного гламуру	Занепокоєння викликають сатаністи. Їхня ідеологія — це епатаж і бунт проти церковно-традиціоналістської системи. Представники цього спрямування здатні осквернити церковні предмети, вдатися до кривавих жертвопринесень та інших дій, які супроводжують культ поклоніння сатані
Скінхеди	Головне гасло скінхедів — «Тільки сильні можуть жити». Отже, потрібно бути сильним, і не тільки тілом, але й духом	Мінусів набагато більше. Свою ідею вони сприймають надто буквально. Скінхеди здатні до безглуздої агресії щодо інших людей. Вони здатні убити «чужого»
Панки	Плюси виділити неможливо	Там, де з’являються панки, — бійки, пограбування, насильство з метою наруги над особистістю
Растамани	Досить спокійна культура і «нешкідлива» для суспільства. Як кажуть: «Чим би дитина не тішилася...»	По суті, їхнє основне заняття — неробство, така людина навряд чи здатна чогось досягти в соціальному житті
Фріки	Не виявляють негативного ставлення ні до чого	Власне, їх свобода є їхнім головним мінусом: вона дає їм все, але безпосередньо на них неможливо вплинути ззовні. Тобто поки що це нешкідливо і весело, але хто знає, у що це трансформується згодом
Графітери	Походить від італ. «графіті», що спочатку означало «надряпаний»
Рольовики	Лише інтелектуально розвинені люди стають рольовиками. Вони освічені, начитані, інтелігентні і миролюбні	Є небезпека «загратися» за тим або іншим сценарієм і вже не вийти з ролі. За таких обставин людина просто «випадає» з суспільства

Від організації вільного часу залежить процес соціалізації особистості. У вільний час учні спілкуються зі своїми друзями, набувають демократичних навичок комунікації. Забезпечення рівних можливостей для дозвілля молоді — це одне з першочергових завдань держави.

Проблеми молоді полягають у маргінальному статусі молодих людей, і саме молодіжна культура покликана послабити їхнє занепокоєння, побоювання й сумніви. Залежно від молодіжної субкультури, яку обирає молода людина, формується її індивідуальність, визначаються життєві цінності. Завдяки приналежності до певної молодіжної субкультури в підлітків та молоді відбувається підвищення значущості власних цінностей. Тим самим способом вирішується проблема диференціації самооцінки. Зазвичай у членів молодіжної субкультури вона завищена, адже вони відчувають свою перевагу над оточуючими. Будучи учасниками певного молодіжного об’єднання, молоді люди забезпечують свою потребу в неформальному, довірливому спілкуванні, головною метою якого є розуміння й саморозкриття; відкриття свого внутрішнього світу, який може не збігатися із зовнішньою поведінкою.

Кожен з нас — неповторна, унікальна індивідуальність. Чим важчими є умови життя, тим більше засвоюється людиною досвід, тим ціннішим він буде для майбутніх поколінь. Людина повинна прагнути самовдосконалення, маючи для цього умови. «Обставини такою ж мірою творять людей, якою люди — обставини». Сьогодні глобалізаційні процеси активно проникають у повсякденне суспільного життя. Сучасна молодь соціалізується в рамках глобального знання, глобальних іміджів. Цей процес породжує новий тип соціальної диференціації та суспільної культури.

Частиною загальної суспільної культури є молодіжна культура, що має дві складові: власне створену молоддю, що позиціонує своє бачення, очікування, наміри, та культуру попереднього покоління з принципами та традиціями, які вже склалися. Молодь завжди перебуває в пошуку нової ідентичності, створення нового стилю.

Цікаві відео до лекції

• Тест для самоперевірки